На початку листопада в Києві пройшла IV міжнародна конференція Petroleum Ukraine 2012 — центральне місце зустрічі учасників ринку нафтопродуктів. Атмосфера діалогу була тривожною, бо вже традиційно саме восени паливний ринок трясе під впливом того чи іншого негатива. У 2009 році ринок гудів через випуск безакцизних компонентів бензину на "Укртатнафті". У 2010-му в усіх на вустах була "Лівела". Восени 2011 року ринок очікував вердикту Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі стосовно запровадження мит на імпорт нафтопродуктів, що могло поставити ринок з ніг на голову, а споживачів — у ще складніше становище. Є цілком достатньо приводів для тривог і нині. Особливість нинішнього періоду — обговорення найбільш наболілих питань виключно пошепки.
Провідне місце Petroleum Ukraine 2012 на річній карті галузевих заходів у черговий раз підкреслила яскрава інтернаціональна група підтримки конференції — Білоруська нафтова компанія (БНК), ТНК-ВР, "Орлен Летува", ОККО, Азовська нафтова компанія, "Паралель", "БРСМ-Нафта", "БіоХім Груп".
Програма конференції стосувалася головних проблем ринку. На думку "Консалтингової групи А-95", ними на сьогодні є зростаюча частка тіньового ринку (фальсифікат і контрабанда), збереження намірів чиновників обмежити конкуренцію з допомогою запровадження мит на імпорт нафтопродуктів, а також законодавчо встановлена норма про обов'язковий перехід із 2014 року на додавання в бензин 5% біоетанолу.
За розрахунками експертів, аналіз офіційних даних про оборот нафтопродуктів свідчить, що за підсумками дев'яти місяців 2012 року близько 20% бензину перебуває в тіні — це частка контрабанди і фальсифікату на ринку. Ще є запитання, чому зупиняються українські НПЗ?
Що ж до мит на імпорт, то за останні два роки ця тема набила таку оскомину, що під час конференції згадувалася лише мимохідь. "Навіть цікаво подивитися, що розповість прем'єр-міністр громадянам, коли в умовах фінансової кризи ціни на паливо зростуть до 14-15 грн. за літр через девальвацію гривні, мита та збільшений з нового року на 10% акциз", — обмінювалися думками учасники конференції.
До речі, про кризу. Традиційно Petroleum Ukraine відбувається із різницею в кілька днів із щорічним осіннім прийомом у Женеві, який організовує найбільший "нафтовий" банк Європи BNP Paribas. "Лімітів на Україну немає й поки що не буде, європейські банки навіть призупинили підтримку своїх українських відділень", — поділився з колегами свіжими новинами один із учасників женевського прийому, який встиг прилетіти на київську конференцію. "А українські банки вже кредитують під 45% річних", — повідомили женевського гостя місцеві трейдери. Непідйомне кредитне навантаження в комплексі зі сповзаючою гривнею обіцяє тримати ринок нафтопродуктів під високою напругою. Абсолютно очевидно, що всі проблеми в економіці буде перекладено на споживача, іншого виходу немає.
Вони боролися за Україну
Як показав перебіг конференції, про наш ринок сьогодні більше думають за його географічними межами. У 2012 році білоруський НПЗ у Мозирі перейшов на випуск дизпалива за стандартом Євро-5, а в 2013-му підтягне до цього рівня й бензини. Заступник директора ВАТ "Мозирський НПЗ" Віталій Павлов повідомив у своєму виступі, що до кінця року завод введе в експлуатацію установку ізомеризації, після чого весь мозирський бензин, включаючи А-92, відповідатиме євростандарту. При цьому білоруси продовжують будувати установку вакуумної перегонки мазуту та комплекс із виробництва високооктанових компонентів. Днями також стало відомо, що підприємство знайшло фінансування, а це, увага, 1,2 млрд. дол., на свій "проект століття" — комплекс гідрокрекінгу важких нафтових залишків. Запуск мегаустановки, а з нею й вихід на глибину переробки нафти 90% плануються на 2017 рік.
Питаннями експорту білоруських нафтопродуктів відає ЗАТ "Білоруська нафтова компанія" та його дочірнє підприємство "БНК-Україна". Розпочавши в 2010 році, сьогодні компанія пропонує паливо з 17 нафтобаз і вже замислюється над створенням спільного підприємства з однією із заправних мереж України. "На даному етапі ми зацікавлені не в обсягах, а в збільшенні ефективності продажів, яка досягається тіснішою роботою з учасниками ринку та споживачами", — окреслив нову стратегію білорусів глава "БНК-Україна" Микола Василевич.
Литовський концерн "Орлен Летува" у 2012 році побив новий рекорд поставок — 650 тис. тонн. "Наша компанія планує збільшити обсяги поставок на український ринок, зокрема за рахунок польського напрямку через ст. Журавиця", — повідомив гендиректор компанії І.Фонфара. Паливо Плоцького НПЗ — одного із найсучасніших у Європі, замістить частину литовських обсягів і, як обіцяють в "Орлен Летува", дасть можливість поліпшити пропозицію для українських контрагентів.
Успіх литовців і білорусів у 2012 році був зумовлений в основному одним чинником — зупинкою Лисичанського НПЗ. Докорінно було переформатовано і сам український бізнес ТНК-ВР. Так, на зміну єдиному оператору — "ТНК-ВР Коммерс" прийшли чотири структурні одиниці з вузькою спеціалізацією, які підпорядковуються головному офісу в Москві. Це "ТНК-ВР Індастріз Україна" (оптові поставки), "Схід" (роздріб), "ТНК-Україна" (представницький офіс) і ПАТ "ЛИНИК" (переробка). Саме про перспективи останнього активу було багато дебатів у конференц-залі та за його межами. Нагадаю, завод був виставлений на продаж, але зважаючи на наміри "Роснефти" поглинути ТНК-ВР процес призупинили. Як показало обговорення в професійному середовищі, такий збіг обставин можна вважати досить позитивним як для самого заводу, так і для ринку загалом.
"Яка головна проблема НПЗ? Їх потрібно модернізувати, і це дуже великі гроші. Тривалість реалізації проекту — чотири-п'ять років. За цей час можуть змінитися кон'юнктура ринків, енергобаланси та їхня структура. А сьогодні ще наступають електромобілі. Під такі проекти ніхто грошей не дасть", — заявив віце-президент концерну "Галнафтогаз" Юрій Кучабський, повідомивши, що його компанія проводила консультації з зарубіжними фінансовими інститутами щодо придбання ЛИНИКа. "Один із наших кредиторів — американська IFC, має подібні проекти щодо НПЗ. Із чотирьох НПЗ у світі, які вони вели, всі збиткові та не повертають грошей", — наголосив топ- менеджер.
Це свідчить про те, що перспективу мають лише заводи, що належать нафтовидобувним компаніям. Якщо ЛИНИК залишиться за "Роснефтью", він матиме шанс залишитися "в живих". Крім того, повернення на ринок лисичанського палива посилить конкуренцію й відновить баланс між внутрішнім виробництвом та імпортом… Тим часом, за даними джерел у Москві, долю ЛИНИКа ще остаточно не визначено. "Українські претенденти на НПЗ шукають зустрічі з Сечіним (глава "Роснефти" Ігор Сечін. — С.К.), щоб розблокувати процес продажу заводу", — повідомив наш співрозмовник.
Ну, за спирт!
Актуальність теми спиртовмісних палив посилюється тим, що з 2014 року законодавчо встановлено обов'язкове додавання в бензин 5% біоетанолу (зневодненого етилового спирту). Скепсис відносно даної теми за підсумками конференції лише посилився. Як мінімум, програму не вдасться виконати просто фізично. При споживанні 4,5 млн. тонн бензину на рік необхідно 225 тис. тонн біоетанолу, тоді як на сьогодні сумарно виробляється близько 50 тис. Наростити за рік випуск біокомпонента мінімум учетверо абсолютно нереально. Імпорт? Тоді навіщо взагалі було заварювати цю кашу? "Ті найпотужніші заводи, які є в Україні, уже п'ять років простоюють, там абсолютно все згнило", — заявив під час дискусійної панелі Микола Тиченко, директор ТОВ "Укрпродспілка". Основні надії пов'язані з приватними компаніями, а точніше, із власниками автозаправних мереж. За наявними даними, кілька великих гравців або проектують, або вже будують власні біоетанольні виробництва.
Та найкраще оцінити наші перспективи дозволила одна з найяскравіших презентацій минулого форуму у виконанні Дороти Петер, директора департаменту постачання польського нафтового концерну PKN Orlen. За її словами, перший досвід із використання етанолу в бензинах PKN Orlen одержав у 1994 році, а повномасштабне виробництво розпочав у 2006-му. Тобто Польщі знадобилося понад десять років на підготовку до реалізації програми, не кажучи про те, що з 2006 року розпочалося будівництво супутньої інфраструктури. Український закон дав на підготовку до програми півтора року…
З урахуванням українських реалій біоетанольна програма дуже насторожує. Закон передбачає необхідність одержання дозволу на виробництво бензину з біоетанолом у чиновників, а це може спричинити серйозні корупційні ризики. Водночас відсутність держсистеми контролю якості палива на АЗС загрожує обернутися тим, що добросовісні учасники ринку, додаючи біоетанол і несучи при цьому значні витрати, опиняться в нерівних конкурентних умовах з тими, хто цього не робитиме. А навіщо? Адже все одно ніхто не перевірить…
У цілому питань і проблем, пов'язаних із переходом на спиртовмісні бензини, більш ніж достатньо. Якими будуть ціна та якість цього продукту? Де брати спеціальні базові бензини для подальшого додавання біокомпонентів і сам біоетанол? Чи треба взагалі цим займатися, якщо Європа вже по суті визнала помилковість перетворення продовольства на паливо й відмовилася від подальшого нарощування частки біокомпонентів у нафтопродуктах?
Утім, казати про повну відсутність досвіду в альтернативній енергетиці не можна. Азовська нафтова компанія і "БіоХім Груп" — виробники альтернативних палив зі вмістом понад 30% біокомпонентів — поділилися своїм досвідом просування нової для ринку продукції. "Уже кілька років ми використовуємо у своїх автомобілях виключно паливо власного виробництва та запрошуємо всіх охочих на завод у Маріуполь, де можна провести всі необхідні дослідження та випробування", — заявив директор АНК Андрій Чередников. Розмови про перевитрату цього палива порівняно з традиційним він пропонує розглядати в комерційній площині, тому що така особливість має бути відображена в ціні цього продукту спочатку для власника АЗС, а потім і для споживача.
* * *
Уже помітили: що гірші справи на ринку, то більше учасників збирають галузеві форуми. Цього року їх було особливе багато — більш як двісті. Довелося побачити тих, з ким останні кілька років спілкувалися тільки телефоном. Це лише посилило спільне відчуття занурення ринку в невизначеність. Боротьба за НПЗ між претендентами без нафти, лобістські ініціативи чиновників із прицілом на монополізацію ринку, проблеми з митним оформленням палива у відомих операторів… Та є надія, що до наступної галузевої конференції восени 2013 року це мине, як страшний сон. Щоправда, обізнані люди рекомендують на це не розраховувати раніше 2015-го, а особливо поінформовані — до 2020-го.
Сергій Куюн
"Дзеркало тижня"